Дистанційне навчання.2 курс.Література


Українська література
2  курс
Завдання для дистанційного навчання


Підручник

ЗОШИТ
для самостійних практичних робіт
з  української літератури
на період дистанційного навчання
здобувача (ки) освіти               групи
КЗ «Покровський педколедж»
П. І.

Шановні студенти другого курсу! Нам із вами необхідно виконати програму з предмету. Вважаю, що ви вже готові до засвоєння наступної теми.

ТЕМА 3.  Сучасна українська література. Забужко Оксана "Казка про калинову сопілку". Римарук Ігор "Різдво".

                                        Ловіть біографію Оксани Забужко

 Оксана Забужко — українська письменниця, про яку знають далеко за межами нашої держави чи навіть Європи. А все тому, що вона поєднала в собі талант прозаїка, поетеси та есеїстки. Та чи не найбільш відомою вона є як публічна інтелектуалка, яка вже десятиліттями розповідає світовій спільноті про Україну. Твори Оксани Забужко перекладають десятками мов світу, а до її думки щодо суспільно-політичних подій прислухаються сотні тисяч людей.                                   Оксана Забужко народилася 19 вересня 1960 року в місті Луцьк. За словами письменниці, правдиве родове прізвище оригінально було не «Забужко», а «Забузькі». В Луцьку жила до      8 років, поки її батька не виявило КГБ, що переслідувало його кілька років. Після цього родина була вимушена переїхати до Києва. У столиці закінчила середню школу, а пізніше — філософський факультет (1977-1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка. Була членом КПРС. Учасниця революції на граніті 1990 року. Викладала в Консерваторії ім. Чайковського в Києві. З 1989-го року – старший науковий співробітник інституту філософії Національної Академії Наук України. У 1987-му році Оксана Забужко була прийнята до Спілки письменників Радянського Союзу.           Захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Виключно літераторством трудовий досвід Забужко не обмежується. Довгий час вона працювала викладачем. Причому лекції кандидата філософських наук Забужко пощастило відвідати студентам не тільки Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, де Забужко читала естетику, а також студентам таких всесвітньо відомих університетів як Гарвардський, Єльський, Колумбійський.  1992 року викладала україністику в Університеті штату Пенсильванія як запрошений письменник. У 1994 авторка отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та Піттсбурзькому університетах. У 2001-му році – викладач літературної майстерності в КНУ.                                               Відкрито підтримувала Помаранчеву Революцію в 2004-му році.  Брала участь в Революції Гідності, активно виступала проти тодішнього режиму Віктора Януковича. Пізніше брала участь у спецпроекті Національного музею Революції Гідності під назвою “Арсенал свободи”.  Виступає проти російської агресії на Донбасі і анексії Криму. Зокрема, в 2018-му році вона підтримала лист діячів культури України із закликом до світових лідерів забезпечити захист і звільнення українського політв’язня в Росії, режисера Олега Сенцова.                                                                                                     Творча діяльність
В Україні Забужко від 1996 (від часу першої публікації роману-лонґселера «Польові дослідження з українського сексу») залишається найпопулярнішим україномовним автором — загальний наклад проданих її книжок станом на 1 січня 2003 становить понад 65 тис. примірників. Крім того вона є авторкою численних культурологічних статей і есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Оксана Забужко провадила авторську колонку в деяких періодичних виданнях («Panorama», «Столичные новости» тощо), вела літературні майстер-класи в Київському університеті. Твори Забужко здобули також міжнародне визнання, особливо широке — в Центральній та Східній Європі. Її вірші перекладалися 16 мовами світу і 1997 удостоєні Поетичної Премії Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов’язання, США). Серед інших її літературних нагород — премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002) та ін.   Оксана Забужко — член Асоціації українських письменників. У серпні 2006 року журнал «Кореспондент» включив Забужко в число учасників рейтингу ТОП-100 «Найвпливовіших людей в Україні», до цього в червні книга письменниці «Let my people go» очолила список «Краща українська книга», ставши вибором читачів Кореспондента № 1.                                                     16 січня 2009 року Президент України В.Ющенко нагородив Оксану Забужко орденом княгині Ольги III ст. за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України. 2012 року отримала відзнаку «Золотий письменник України».
                                                   "Казка про калинову сопілку"







Римарук Ігор Миколайович

Ловіть біографію поета

Ігоря Римарука вважають одним із найбільших українських поетів останніх років.
Він був одним із небагатьох українських поетів, про якого можна було сказати "поет від Бога". Але так само можна сказати, що вся його творчість була своєрідною дорогою до Бога, дорогою складною й подекуди просто нестерпною. Улюблені Божі сини завжди мають непрості взаємини з Отцем. Поезія для Римарука була постійним "витіканням душі", яку треба було віддати без залишку — це був його життєвий борг.
Його вірші мали в собі щось від молитов, хоч у визначеному ще в 1980-ті роки поділі української поезії на "сповідальників" і "метафористів" його найчастіше відносили до "метафористів" . Однак, за всієї густоти й насиченості Ігоревої поезії, вона була максимально доступною та прозорою, як сповідь. Важко знайти більш християнського поета в сучасній українській поезії. Кожен поет — носій бодай маленького шматочка істини. А в Римарука ця істина була особливо гіркою та болісною.
Народився 4 липня 1958 року в селі М'якоти Ізяславського району в сім'ї вчителів.
В 1962 році батьки переїхали в село Западинці. Тут він навчався в школі й закінчив її в 1974 році із золотою медаллю. Із червоним дипломом завершує й факультет журналістики Київського університету ім. Т.Г. Шевченка.
У 1978 році починає друкувати свої твори в журналах "Дніпро", "Жовтень", у "Літературній Україні".
Після закінчення університету працює в редакції газети "Вісті з України", пізніше — редактор видавництва "Молодь", зав. відділом поезії видавництва "Дніпро".
У 1984 році виходить перша збірка поета "Висока вода". Він стає членом Спілки письменників України. За другу збірку "Упродовж снігопаду", що вийшла в 1988 році, стає лауреатом комсомольської премії ім. О. Бойченка.
У 1991 році за збірку "Нічні голоси" нагороджений премією ім. В. Булаєнка.
За збірку "Діва обида" в 2002 році нагороджений Національною Шевченківською премією.
Головний редактор журналу "Сучасність"
Жив і працював в Києві.
Загинув 3 жовтня 2008 року у м. Львові.

Різдво

Римарук Ігор

Множиться зоря
у твердих снігах у дзеркальних мурах
і з дороги збилися
тріє царі у маскхалатах

ясна пані
клубок розмотує вузлики тихо зав'язує
стомлений тесля дрімає
при щербатій сокирі

око ліхтарика
вихоплює з темряви велетенські ясла
обігрілося немовля
під боком у мінотавра

Сиві гриви зірниць,
вузлувата дорога...
Чую клич: "Озирнись!"
Озиратись — на кого?

Лиш опока золи —
золотими степами,
що всуціль заросли
соляними стовпами.

Під копитом змина
понадземна відплата
і старі письмена,
і нові письменята.

Незатуплений гнів
підтинає коріння.
До комонних огнів
промовляє каміння.
Завдання  
1.У зошитах із української літератури на період дистанційного навчання законспектуйте життєвий шлях Оксани Забужко та Ігоря Римарука.
2. Треба письмово продовжити речення ( Оксана Забужко "Казка про калинову сопілку")
Марія більше за все в житті цінує.....
Для Василя найважливішим є....
Ганна зростає...
Оленка цінує в людях....
Причиною ворожнечі між сестрами є....
Найбільшим злочинцем у творі є...

ТЕМА 1. Сучасна українська література. Виникнення нових літературних угруповань. Сучасні часописи та альманахи.
Завдання  
1.  Опрацюйте сторінки підручника 239, 240; 243 - 248.
2.  Прочитайте оповідання Галини Пагутяк "Потрапити в сад".
3. Виконайте письмово завдання 8, 9 на сторінці 248.
4. Завдання на вибір: 
- напишіть вільне есе на тему" У кожної людини свій сад, до якого вона хоче потрапити";
- створіть буктрейлер до оповідання Галини Пагутяк "Потрапити в сад".
5. Заповніть таблицю заповнити таблицю
Масова література (тривіальна)
Елітарна література
Постмодернізм.
Ознаки постмодернізму, представники



69 коментарів:

  1. Шановні студенти! У коментарях визначте проблеми, порушені в оповіданні Галини Пагутяк "Потрапити в сад", та поміркуйте, чи актуальні вони нині (5 - 7 речень).

    ВідповістиВидалити
  2. Головна проблема цього оповідання є самотність, безпритульність особистості в суспільстві, байдужому до долі людини. Сучасне суспільство мислить стереотипами, судить про людину за зовнішністю, а не за її вчинками. Письменниця майстерно передає відчуття розколеності світу, розгубленості людини сучасної епохи. Персонажі повісті доведені до межі бідності, їм немає чого втрачати, а тому вони бачать істинну сутність людей та світу, що їх оточує. Проте вони не втрачають здатності мріяти про красиве, створюють у своїй уяві образ ідеального світу.

    ВідповістиВидалити
  3. Я вважаю, що головна проблема цього оповідання є байдужість людей до долі головного героя. Бо зараз люди судять по одягу та зовнішності, а на внутрішній світ їм всеодно. Але незважаючи на свою тяжку долю, Грицько залишається людиною з великим добрим серцем,яка готова прийти на допомогу у будь-який час.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую. Необхідний обсяг - 5-7 речень. Чекаю на продовження роботи.

      Видалити
    2. Також я вважаю,що ще однією проблемою постає те, що люди зараз не люблять таких, як Грицько та його родина. Люди не звертають уваги на душу, а звертають тільки на соціальне становище, можуть говорити про них будь-що . Але вони навіть подумати не можуть, що ці людина не винні в тому, як вони виглядаюсь та як живуть, люди ніколи не ставлять себе на місце тих людей, думають тільки про себе та ще надсміхаються над такими, як Грицько.Іноді людям перед тим, як судити людину, треба подумати «Чи я не буду колись на його місці» і може тоді людина стане м’якішою, а може навіть допоможе.

      Видалити
  4. Проблематика цього оповідання постає у тому, що утверджуються гуманістичні ідеали людини. Його герої перебувають на межі існування бідності та самотності, але при цьому виявляють свою справжню гуманістичну сутність. А їх оточення тільки і бачить в них жебраків, тому не вбачає сенсу їм допомагати. Але герої не опускають руки, а продовжують мріяти і вірити в світле майбутнє.
    Галина Пагутяк у своєму оповіданні передає всю реалію сучасного світу – наскільки важко жити, коли не маєшь нічого за плечима.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Анастасіє! "А їх оточення тільки й бачить в них жебраків, тому не вбачає сенсу їм допомагати," - ці твої слова змушують замислитися, чи завжди ми з вами допомагаємо людям, які, на нашу думку, жебракують, чи байдуже проходимо повз них.

      Видалити
  5. На мою думку, оповіданні Галини Пагутяк "Потрапити в сад" порушені проблеми, які є актуальними і зараз. А саме стереотипи про жебраків та внутрішній гуманний потенціал.
    Ми думаємо, що всі безхатченки загублені й бездушні люди. Але це не зовсім так. Деякі просто жебраки й нічого не хочуть робити для поліпшення свого життя. А інші з усих сил намагаються заробити гроші тим, що вони грають на інструментах чи гарно співають.
    Галина Пагутяк каже нам, що не треба думати стереотипами, бо ми всі різні.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Анно! Я вважаю твій коментар цікавим, але виправ, будь ласка, усі помилки й надішли знову. Чекаю.

      Видалити

  6. Проблематика цього оповідання — утвердження гуманістичних ідеалів, моральних чеснот. Відомо, що суспільство холодно ставиться до жебраків, а іноді й з огидою. Г.Пагутяк привідкриває завісу душі безхатченка, розповідаючи історію його життя й даючи змогу зазирнути в душу цієї людини.
    На скільки я можу судити,зараз є така ж сама проблема людства. Люди,які бояться безхатченків,дуже помиляються в цьому.Ми не знаємо історію тої або ж іншої людини.І ми не в праві судити людину за її соціальне становище в житті.

    ВідповістиВидалити
  7. На мою думку, актуальною проблемою цього оповідання є те, що ми не сприймаємо таких людей як Грицько. Ми судимо їх за зовнішнім виглядом, після цього ця людина для нас ніхто. Але ми навіть не замислюємося, що у такої людини є своя історія, і можливо, вона не винна, що потрапила у скрутне становище. Безхатченко як і всі люди має свої думки, мрії, інтереси й негаразди. Наш герой не виняток, він має мрію: потрапити в сад. На жаль, не всі люди це розуміють.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Анастасіє! Дякую. У який сад, на твою думку, мріє потрапити Грицько?

      Видалити
    2. Я думаю, що він хотів потрапити в сад, у якому оточуючі не будуть бачити в ньому жебрака, а звичайну людину. Він мріяв, щоб суспільство поважало та цінувало його гуманістичні цінності.

      Видалити
  8. На мою думку проблема цього оповідання полягає в тому, що суспільство звикло судити людину по її зовнішньому вигляді. Всі звертають увагу на те, як саме ми виглядаємо, але мало хто звертає увагу на наші внутрішні якості. Проблема яка порушена в оповіданні Г.Пагутяк, на превеликий жаль, є актуальна зараз. Авторка цього твору відкриває нам справжні душі безхатченків. Незважаючи на свою тяжку долю, насамперед, вони залишаються людьми з відритою та доброю душею. Ні хто не вправі судити інших по зовнішнім ознакам, адже ми не знаємо, що твориться в них у душі.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Тетяно! Дякую. А чому тато Грицька й Грицько стали жебраками? Чекаю на відповідь.

      Видалити
    2. Його батько повернувся з війни без ноги. Він навчив Грицька грати на гармошці. По війні він почав з батьком-калікою ходити по базарах. Тато грав на гармошці, а Грицько збирав гроші в пілотку.

      Видалити
  9. На мою думку, в оповіданні Галини Пагутяк "Потрапити в сад" порушені проблеми, які є актуальними і зараз. А саме, стереотипи про жебраків та внутрішній гуманний потенціал.
    Ми думаємо, що всі безхатченки загублені й бездушні люди. Але це не зовсім так. Деякі жебраки нічого не хочуть робити для поліпшення свого життя. А інші з усих сил намагаються заробити гроші тим, що вони грають на інструментах чи гарно співають.
    Галина Пагутяк каже нам, що не треба думати стереотипами, бо ми всі різні.

    ВідповістиВидалити
  10. На мою думку, актуальною проблемою оповідання Галини Пагутяк "Потрапити в сад", є утвердження гуманістичних ідеалів а саме те, що люди зараз не люблять таких, як Грицько та його родина. Люди не звертають уваги на внутрішній мир та душу, не знаючи на їх особистості, дивлячись тільки на зовнішній вигляд та соціальне становище, можуть говорити про них будь-що . Але навіть подумати не можуть, що ці людина не винні в тому, як вони виглядаюсь та як живуть, люди ніколи не ставлять себе на місце тих людей, думають тільки про себе та без найменшого соруму обговорюють. У творі саме сім’я Безхатченків може нам показати людей, які такі як усі останні люди мають такі ж самі права, мрії, думки та недоліки, але не зважаючи на всі труднощі, бідне життя та тяжку долю, залишаються людьми та мають добре серце, душу та почуття співчуття, не втрачаюсь надії на краще та не опускають руки. Вони мають мрію: потрапити в сад і на перекір усім здійснити цю мрію.
    На жаль, ця проблема є актуальною на сьогоднішній час.

    ВідповістиВидалити
  11. Вікторіє! Опиши епізоди, які розкривають добре серце жебраків у цьому оповіданні.

    ВідповістиВидалити
  12. На мою думку, головна проблема цього оповідання є самотність, безпритульність особистості в суспільстві, байдужому до долі людини.Суспільство звикло судити людину по її зовнішньому вигляді. Всі звертають увагу на те, як саме ми виглядаємо, але мало хто звертає увагу на наші внутрішні якості. Проблема яка порушена в оповіданні Г.Пагутяк, на превеликий жаль, є актуальна зараз. Авторка цього твору відкриває нам справжні душі безхатченків.
    Галина Пагутяк каже нам, що не треба думати стереотипами, бо ми всі різні.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Єлизавето! Дякую. А чому Грицько став жебраком? Чому він ображався на баб із буфету? Чекаю на відповідь.

      Видалити
  13. Головною проблемою твору, на мою думку, є самотність людини в суспільстві. Зараз люди звертають увагу на соціальний статус особистості, на його матеріальне становище, на манеру поведінки. Людей зовсім не цікавить, що відбувається в душі людини. Саме така поведінка соціума описується у творі Галини Пагутяк "Потрапити в сад". Хоча Грицько й не був багатим, натомість у нього була велика й добра душа. Він зовсім не був жебраком, адже отримував гроші за гру на гармошці. Але через його зовнішній вигляд, люди не сприймали його. Галина Пагутяк передає реалії сучасного світу.

    ВідповістиВидалити
  14. Усі ми знаємо, що Григорія Сковороду називають "мандрівним філософом". Я можу твердо стверджувати, що ліричний герой "Пісні про мандрівного спудея" - це сучасний Григорій Сковорода, адже їх долі дуже схожі.
    Ліричний герой мандрує життям, досліджуючи його як це і робив Григорій Савич Сковорода.
    Як ще один доказ схожості "мандрівного філософа" і ліричного героя, давайте згадаємо напис на могилі Г.Сковороди: "Світ ловив мене, та не спіймав". Останній рядок вірша звучить так: "Агов, мої маленькі чортенята!". Ліричний герой не зупиняється на досягнутому, він мандрує далі, як робив усе життя Григорій Савич.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Інно! Дякую за грунтовну відповідь. Було дуже цікаво читати твою думку. Але, будь ласка, зверни увагу на грамотність.

      Видалити
  15. На мою думку в творі Галини Пагутяк "Потрапити в сад" підіймаєься така проблеми як байдужість. Байдужість-це рушійна сила,яка, нажаль,є і в наш час. Тоді продавщиця назвала Грицька жербаком,не думаючи про те що це було лише перше та не вірне враження. Грицько міг би стати жербаком,але це набагато легше аніж грати на гармошці. Не дивлячись на те,що в Грицька були проблеми він залишався насамперед людиною і не займався крадіжкою,а заробляв як міг.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, але,Катерино, виправ, будь ласка, помилки й надішли знову. Чекаю.

      Видалити
    2. На мою думку в творі Галини Пагутяк "Потрапити в сад" підіймається така проблеми як байдужість. Байдужість-це рушійна сила,яка, нажаль,є і в наш час. Тоді продавщиця назвала Грицька жербаком,не думаючи про те що це було лише перше та не вірне враження. Грицько міг би стати жербаком,але це набагато легше аніж грати на гармошці. Не дивлячись на те,що в Грицька були проблеми він залишався насамперед людиною і не займався крадіжкою,а заробляв як міг.

      Видалити
  16. Ліричний герой "Пісні мандрівного спудея" - високоосвідчена людина, сучасний Г.Сковорода. Ю.Андрухович у своєму вірші назвав його спудеєм. Спудеями (студентами) за часів Г.Сковороди могли бути тільки здібні й талановиті люди. Неодноразово ми чули, як Григорія Сковороду називали "мандрівним філософом". Читаючи вірш ми розуміємо, що ліричний герой мандрує світом, життям, к це і робив усім відомий Г.Сковорода.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, Тетяно. Зверни увагу: досвідчена людина й освічена людина

      Видалити
  17. Я вважаю, що ліричний герой "Пісні про мандрівного спудея" - це дійсно сучасний Григорій Сковорода. По-перше, автор у назві використовує слово "спудей", тобто студент. За часів Григорій Сковороди студентами були тільки дійсно талановиті і здібні люди. Цей факт поєднує ліричного героя і Сковороду. По-друге, ліричний герой закликає нас "до світу, де пристрастей і пропастей сувій", тобто подорожувати та шукати нових пригод. Цей факт також підтверджує схожість з Григорієм Сковородою, так як його друге ім'я "мандрівний філософ".

    ВідповістиВидалити
  18. На мою думку ліричний герой "Пісні про мандрівного спудея" – це сучасний Григорій Сковорода, бо він бажав втікти від світу шукаючи своє місце в ньому. Таке бажання мав і Григорій Сковорода, ставши мандрівним філософом. Ліричний герой поспішає туди, "де кров з любов'ю черленяться, де пристрастей і пропастей сувій". Це свідчить про те, що він хоче в таке місце, у якому немає приписів, заборон і перешкод для творчості.

    ВідповістиВидалити
  19. На мою думку, ліричний герой "Пісні про мандрівного спудея" - це сучасний Григорій Сковорода. Бо у вірші герой "спудей", тобто студент. Але не просто студент, а здібна й талановита людина. "Спудеєм" за часів Григорія Сковороди студентом не могла бути проста людина, у неї мають бути здібності.
    Якби Григорій Сковорода народився в наш час, то він як і ліричний герой мандрував би життям, досліджуючи його, поспішав туди, «де кров з любов’ю черленяться, / де пристрастей і пропастей сувій...», і своїм пристрасним словом творив би добро. Адже письменник своїми творами нагадував людям, що треба робити добро. А саме у творі "Всякому місту - звичай і права" засуджував і висміюва мо­ральні вади тогочасного суспільного життя.

    ВідповістиВидалити
  20. У давнину, а саме за часів Г. Сковороди, спудеями називали молодих людей, які вивчали різні науки. На канікулах вони мандрували містами й селами, співали пісень, розказували вірші (які часто самі й складали), щоб прогодувати себе, а також показати свою поетичну вправність. Вони були високоосвіченими, талановитими, творчими. Саме таким є ліричний герой — «мандрівний спудей», який, мандруючи, досліджує життя, поспішає туди, «де кров з любов’ю черленяться, де пристрастей і пропастей сувій». 

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Катерино, дякую, але в твоєму дописі немає відповіді на поставлене питання. Чекаю.

      Видалити
  21. Я вважаю, що головною проблемою в оповідання Г. Пагутяк "Потрапити в сад", є байдужість людей до людей.
    Всі люди однакові, але і зараз, і в ті часи вони байдужі до жебраків, а іноді дивляться на них з огидою. Вони вважають, що безхатченки - це люди, які багато п'ють, мало працюють через свою лінь. Це не завжди так. Бувають такі люди, наприклад, що не можуть працювати через слабке здоров'я.
    Людська байдужість – це страшна хвороба, якою заражена більшість населення планети, її треба видалити з історії нашого світу.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. "Людська байдужість – це страшна хвороба, якою заражена більшість населення планети, її треба видалити з історії нашого світу", - така думка гідна поваги.

      Видалити
  22. Я вважаю, що ліричний герой Пісні мандрівного спудея"- це сучасний Григорій Сковорода. Він закликає нас "до світу, де пристрастей і пропастей сувій", тобто подорожувати, шукати нові знання та враження. Робив так у свій час і "мандрівний філософ", через це він отримав таке ім'я.
    Також ліричний герой як Григорій Сковорода був спудеєм. Це дуже талановитий і творчий студент, який час від часу подорожував.

    ВідповістиВидалити
  23. Основною проблемою, яка порушена в оповіданні Галини Пагутяк "Потрапити в сад" є утвердження гуманістичних ідеалів, моральних чеснот. У сьогоденні наш світ доволі жорсткий. Ніхто не звертає уваги на тих, хто потребує допомоги, усі думають тільки про себе та свої потреби, усі судять людину за зовнішністю, а не за її душу та внутрішній світ. Письменниця по особливому передала доволі актуальну проблему сучасності - наскільки важко жити та через які бар'єри потрібно пройти, коли не маєш нічого за пазухою. Герої повісті були на межі бідності й саме тому вони бачили внутрішній світ коної людини. Але вони не втрачали надії, а продовжували вірити в яскраве майбутнє людства.

    ВідповістиВидалити
  24. На мою думку, проблематикою оповідання Галини Пагутяк "Потрапити в сад" є:
    - самотність;
    - соціальна нерівність;
    - знедолене дитинство;
    - байдужість до долі людини.
    Цей твір дає можливість читачам зазирнути в душу знедолених людей — жебраків, безпритульних, інвалідів. Гола й неприкрашена правда життя.
    Як часто ми відвертаємося від таких людей, а іноді й зневажаємо їх. На жаль, сьогодні ці проблеми також є актуальними, але письменниця закликає завжди пам'ятати, що ми — люди, берегти й шанувати внутрішній гуманний потенціал людини.

    ВідповістиВидалити
  25. Я вважаю, що ліричний герой "Пісні про мандрівного спудея" - це сучасний Григорій Сковорода. По-перше, тому що у вірші герой "спудей", тобто студент.А студентами у ті часи були талановиті, здібні люди. І я з цілковитою впевненістю можу сказати, що Григорій Сковорода теж був талановитою людиною, бо написав такі відомі нам твори, став відомою людиною на весь світ. Цей факт поєднує ліричного героя та Григорія Сковороду. По - друге, у пісні - "спудей" звертається до своїх творів (пісень), які складалися з любов'ю, про любов, часто з добрим почуттям гумору. Які так і просяться на волю, щоб зворушувати серця людей, щоб від них і "явір тихі сльози витирав" і небо слухало, і соловей співав. По - третє, ліричний герой закликає нас " туди , де кров з любов'ю черленяться,/ де пристрастей і пропастей сувій...", тобто мандрувати, шукати нове натхення, новий куточок у світі, де не буде заборон, де є свобода слова. Саме це є доказом схожості ліричного героя з Григорієм Сковородою, бо його друге ім'я "Мандрівний філософ".

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. "По - третє, ліричний герой закликає нас " туди , де кров з любов'ю черленяться,/ де пристрастей і пропастей сувій...", тобто мандрувати, шукати нове натхення, новий куточок у світі, де не буде заборон, де є свобода слова", - вдала й цікава думка. Дякую.

      Видалити
  26. Я вважаю, що ліричний герой "Пісні про мандрівного спудея" - це сучасний Григорій Сковорода, бо їхні долі схожі. 
    По-перше, за часів Г.Сковороди спудеями, тобто студентами, могли бути тільки здібні й талановиті люди. Тому, я впевнено можу сказати, що Г. Сковорода дуже талановита, обдарована та геніальні людина.
    По-друге, ліричний герой мандрує життям, досліджує його. Закликає нас "до світу, де пристрастей і пропастей сувій". Це також підтверджує схожість з Григорієм Сковородою, так як його друге ім'я "мандрівний філософ".

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. "Ім'я "мандрівний філософ","Пісня про мандрівного спудея", - я погоджуюся з твоїм твердженням.

      Видалити

  27. Я вважаю, що ліричний герой "Пісні про мандрівного спудея" - це сучасний Григорій Сковорода, бо вони і справді схожі.
    По-перше, за часів Г.Сковороди спудеями, тобто студентами, могли бути тільки здібні, обдаровані та талановиті люди.Тому саме Г.Сковорода є унікальним, геніальним, талановитим, обдарованим письменником.
    По-друге, ліричний герой мандрує життям, досліджує його. Закликає нас "до світу, де пристрастей і пропастей сувій". Це також підтверджує схожість з Григорієм Сковородою, так як його друге ім'я "мандрівний філософ". А третє є те , що у пісні «студей» звертається до своїх творів, які складалися з гарними та приємними почуттями: любові, почуття гумору, які зворушують серця людей.

    ВідповістиВидалити
  28. Я вважаю,що ліричний герой " Пісні мандрівного спудея" - це сучасний Григорій Сковорода, бо в них схожі погляди на життя.
    По-перше, Григорія Сковороду називали " мандрівний філософ" бо він завжди мандрував життям, досліджував світ, почуття ,свої та людей. Так само і ліричний герой мандрував та досліджував, закликав нас "до світу, де пристрастей і пропастей сувій".
    По-друге, "спудеями "могли бути тільки талановиті люди, а як ми вже знаємо Григорій Сковорода це унікальна,здібна,розумна,обдарована особистість.
    По - третє, Григорій Сковорода завжди писав з любов'ю, та почуттями, які глибоко зворушують душу , так само і "студей"звертався до своїх творів, які були наповнені гарними та приємними почуттями.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Діано! Дякую. Усе правильно. Але в мене до тебе прохання: приділи, будь ласка, більше уваги грамотності.

      Видалити
  29. Галина Пагутяк-видатна письменниця сучасності, вона торкається тем, які завжди будуть актуальними.
    Головний герой оповідання "Потрапити в сад" Грицько постає не в образі п"яниці, людини без честі та совісті, а навпаки як людина з власним баченням цього світу, з розумінням, що погано, а що добре, це можна побачити зі слів, які вимовляє Грицько:"Красти легше, ніж грати на гармошці по електричках". Тобто, головний герой, попри його самотність, бідність та безграмотність,виріс вихованою, талановитою та доброю людиною, бо завжди дбав про котів та собак, а також допомагав старому другу Микольцю.
    В нашому світі завжди панувала думка, що люди, які не мають домівки, також не мають ні честі, ні моральних принципів, ні адекватної поведінки.
    Галина Пагутяк хоче донести те, що людину потрібно оцінювати не за її зовнішнім виглядом, або її місці в суспільстві, а за її поведінку, її вчинки та дії. Нерідко можна зустріти як бідні люди годують собак та котів, попри те, що самі не мають чого їчти, а люди, які живуть в достатку взагалі не звертають увагу ні на тварин, ні на ображених долею людей.
    Авторка намагається розкрити нам очі на суспільство і показати хто є хто, зняти клеймо з жебраків, які мають тяжке життя.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Катерино! "Можна побачити, як бідні люди годують собак та котів, попри те що самі не мають чого їсти, а люди, які живуть у достатку, взагалі не звертають уваги ні на тварин, ні на ображених долею людей", - така думка змушує замислитися над справжніми життєвими цінностями.
      Але оцінити допис я зможу лише після зазначення тобою прізвища й групи.

      Видалити
  30. Головна проблема цього оповідання є самотність, безпритульність особистості в суспільстві, байдужому до долі людини.По-перше, за часів Г.Сковороди спудеями, тобто студентами, могли бути тільки здібні й талановиті люди. Тому, я впевнено можу сказати, що Г. Сковорода дуже талановита, обдарована та геніальні людина. По-друге, ліричний герой закликає нас "до світу, де пристрастей і пропастей сувій", тобто подорожувати та шукати нових пригод. Цей факт також підтверджує схожість з Григорієм Сковородою, так як його друге ім'я "мандрівний філософ".

    ВідповістиВидалити
  31. У «Пісні про мандрівного спудея» відчувається присутність образу мандрівного філософа Г. Сковороди . Творчість для поета – не тільки здатність самовиражатись, але й модливість продовжувати своє існування на землі. Г.Сковорода присвятив своє життя служінню народу, відрікшися від багатства і усяких лаврів.

    ВідповістиВидалити